Його матюччя відлунювали лайками вітчима 30-літньої давності.
А найбільше боліло через невиконану обіцянку, яку вона дала сама собі.
Тоді, ще дитиною, ховаючись під парканом з мамою і не розуміючи, що взагалі відбувається, і чому вони повинні тікати, вона вирішила, що в неї все буде по-іншому.
Зареклася забезпечити своїм дітям гідне спокійне дитинство: без лайок, стусанів, образ, бійок...
Але ж ні, щось в цьому є: психологи не дарма кажуть про батьківські сценарії. Приклад того, як не слід, в неї був, а як нормально - ні!
Та за цим всім вона точно знала, що ВОНА - НЕ ЖЕРТВА, ВОНА ПРОСТО СЛАБША ФІЗИЧНО!
Але то буде недовго: кількагодинну лайку та біганину змінить хропіння, а вона навшпиньках піде і почистить зуби, перевірить ще раз будильник, бо ж дітям рано вставати в садочок і школу.
Намагатиметься не плакати, щоб не запухло обличчя на ранок. Перевірить, як сплять діти, чи вкриті вони і як лежать.
І, доторкнувшись до подушки, відразу засне.
Вона знає, що завтра буде новий день, в якому він намагатиметься повернути не її, а свою стабільність.
Казатиме, що то вона його спровокувала...
Хоча вона мовчала на всі його випади, бо бачила величезні чорні зіниці, в яких не залишилося нічого людського.
Як і завжди, зранку відведе дітей в садочок, працюватиме, готуватиме їсти, словом, виконуватиме свої буденні ритуали, в яких її стабільність, щоб не зійти з розуму від сорому перед рідними дітьми.
Щоб не докоряти себе за слабкість.
І головне, не жаліти.
Бо ж подальші дії - то її вибір.
Як і попередні, на жаль...
І що б не відбувалося навколо, всередині неї - спокій.
Вона знає, що її сила - всередині!
Напевне, це його і бісило...
Бісило...
Йде далі, без нього!
З ще міцнішим панциром, який тримає оборону, але зовсім не має віри в людей.
Бо той, хто був найріднішим, став ніким, зменшився в її очах до комахи, яку легко розчавити чоботом або хлопнути капцем"
#16днівпротинасильства
#жіночийдзен
#womenszen
#іншажінка_знамянка
#іжрегіони