А що робити, коли чоловік - це і є життєвий негаразд??? Коли син, в якого мати вклала свою душу та частину себе, б’є та знущається над нею? Коли батько б’є власну дитину та її мати так жорстоко, що іх рятують у лікарні? Чому ті жінки та чоловіки, які «прокачують» мовби «жіночі енергії» та розповідають про стереотипні ролі, що відведені жінці та чоловікові, мовчать про те, що іноді доводиться терпіти заради «щасливого» життя?
Останні 3 тижні телефон розривається від звернень. На фото - чоловік, який систематично знущається з власної матері, відбираючи все: гроші, виносячи з дому майно, морально та фізично принижуючи. Вона у розпачі. У неї немає іншого дому, аніж той, який вона ділить з цим ніби своїм рідним чолов‘ягою. Їй нікуди йти та ніде сховатися.
А мене в цій історії продовжує бісити той факт, що жертви насильства, за нашим законодавством, повинні тримати той «тривожний чемоданчик» та поспіхом тікати з дому, надаючи насильнику змогу розпоряджатися спільною житловою площею. Поки жертва шукає, де жити...
У цьому конкретному випадку ми вирішили проблему. Син жінки відтепер не може наближатися до матері, за що вона безмежно вдячна. А я вдячна за це очільнику Патрульної Поліціі Олександру Борзенко - за фахову консультацію, допомогу, а також за готовність працювати над тим, аби в нашому місті нарешті з’явився спецпідрозділ Поліна та Притулок (від однієї назви вже ніяково, але так вони називаються
) для тимчасового перебування жінок, що зазнали насильства у сім’ї.
Оскільки ми з дівчатами зі Штабу волонтерів Кременчука та Інша Жінка / Divergent Woman вже 2 роки поспіль виключно власними зусиллями та коштом допомагаємо жінкам, що опинилися у подібній історії (надаємо безоплатні психологічну, юридичну допомогу, навчаємо самообороні, сприяємо в отриманні нових професій для економічної самостійності), цього року ми вирішили масштабувати нашу позитивну діяльність та отримати підтримку місцевої влади.
Отже, Марина Куркач готує пропозиціі до Програми запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі на 2021-2025 роки міста Кременчука.
До речі, 1,4 млн грн (близько 50 000 дол) планується витратити з місцевого бюджету на створення денного центру перебування та окремої «кризової кімнати» у 2021 році. Це була б вдала ідея, якби не АЛЕ. Максимальний строк судового розгляду по справам домашнього насильства становить 2 тижні. Отже, на цей час жінка повинна десь жити , часто - з дітьми. Чи вирішує денний центр цю проблему? Напевне, що ні, тому краще закумулювати ці кошти та знайти можливість створити у Кременчуці повноцінний Притулок (знову це слово) для тимчасового перебування жінок (єдиний на область є у Полтаві).
Поки вивчаю обласні, грантові програми, аби жінки жили повноцінним щасливим спокійним життям
P.S. #16днівпротинасилля хоч термін флешмобу минув, але залишу цей хештег тут
Александр Борзенко дякую та ще попрацюємо
Марина Куркач та Инна Бутенко - продовжуємо свою місію з допомоги жінкам
Мария Конрадий - дякую щиро за готовність внести свою юридичну лепту в спільну справу
Tania Vorobiova - знаю, що ти також завжди «за», тому роботи буде багато
