Волонтерство і благодійництво я вважаю дещо різними видами суспільної діяльності, волонтерство потребує інших навичок, знань та ресурсів. Тож сьогодні суто про волонтерство.
Зі словом "волонтер" у мене пов'язані свої особисті аспекти. Інколи я не знала, чи можу не тільки вважати себе волонтером, а й називати себе так. Інколи я воліла не згадувати про волонтерство у своєму оточенні тому, що воно вважалося чимось дивакуватим та непотрібним.
Сьогодні я впевнено і спокійно кажу, що я - волонтер, займаюся волонтерською й громадською діяльністю, пишаючись цим.
Я не примушую нікого стати волонтером і тим більше, не відмовляю ним бути. Краще дякувати, ніж переконувати.
У мене є, як позитивний досвід діяльності, так і негативний.
Я знаю на власному досвіді:
- Що люди, які волонтерили з тобою разом, можуть обливати тебе брудом, бо конкуренція ж. Здавалося б, ну яка конкуренція може бути у добровільній безкорисливій суспільно корисній діяльності? Може, правда за тієї умови, якщо це бізнес, а не волонтерство.
- Знаю, що за допомогу і підтримку замість "дякую", можна отримати: "не те, не тоді, не так і взагалі можна було б краще!"
- Знаю, що якщо і допомагати, то адресно, конкретним людям і на конкретні потреби. Тому що іноді будь-яка допомога, особливо фінансова, може із допомоги перетворитися для декого в непоганий заробіток. І за це теж вдячності не отримаєш, навпаки на тебе будуть злитися, якщо припинеш допомагати отримувати гроші просто так.
- Знаю, що прозорість та підзвітність в волонтерстві вкрай необхідні. Це механізм, за допомогою якого досягається баланс у будь-якій справі.
- Знаю, що не всі люди можуть та хочуть приймати допомогу ззовні, тому не варто намагатися наздогнати людину і заподіяти їй добро.
- Знаю, що навіть ті люди, з якими працював тривалий проміжок часу в один момент можуть перестати з тобою спілкуватися, заблокувати у соцмережах та під час зустрічі робити вигляд, що перший раз тебе бачать. І так теж буває, в чужу душу не залізеш.
- Знаю, що можна заслуговувати довіру довго і ретельно, але так її і не отримати. В той час, коли вірять людям, які до волонтерства не мають жодного відношення.
- Знаю, що далеко не всі мають бажання допомагати іншим. Особливо, коли фігурує слово "безкоштовно". І начебто надати допомогу людина хоче, але не може через ряд причин. А коли пропонуєш сплатити послуги за власний кошт, то вже причини відмови чудесним чином зникають.
- Знаю, що не тільки загалом суспільство може зневажати, знецінювати працю волонтера, а й друзі і найближчі родичі.
Тобто, негативного досвіду у мене вистачає, місцями навіть більше, ніж хотілося. І саме через нього були етапи, коли я казала сама собі, що з мене вже досить "добрих" справ і більше ніякого альтруїзму.
Хтозна і скільки б тривав мій період тиші у тому, що для мене дуже важливо, якби не люди поряд.
Юлія Цибульська, Инна Бутенко, Надежда Одношевная дякую Вам за неймовірну підтримку, спільну діяльність і бажання досягти неможливого ❤️
«Людяність і доброта – ось дві риси, які ніколи не повинні втомлювати Людину»
#ПочуйТишу #ШтабволонтерівКременчука #ІншаЖінка #блогволонтера #ВідвертопроВолонтерство
Зі словом "волонтер" у мене пов'язані свої особисті аспекти. Інколи я не знала, чи можу не тільки вважати себе волонтером, а й називати себе так. Інколи я воліла не згадувати про волонтерство у своєму оточенні тому, що воно вважалося чимось дивакуватим та непотрібним.
Сьогодні я впевнено і спокійно кажу, що я - волонтер, займаюся волонтерською й громадською діяльністю, пишаючись цим.
Я не примушую нікого стати волонтером і тим більше, не відмовляю ним бути. Краще дякувати, ніж переконувати.
У мене є, як позитивний досвід діяльності, так і негативний.
Я знаю на власному досвіді:
- Що люди, які волонтерили з тобою разом, можуть обливати тебе брудом, бо конкуренція ж. Здавалося б, ну яка конкуренція може бути у добровільній безкорисливій суспільно корисній діяльності? Може, правда за тієї умови, якщо це бізнес, а не волонтерство.
- Знаю, що за допомогу і підтримку замість "дякую", можна отримати: "не те, не тоді, не так і взагалі можна було б краще!"
- Знаю, що якщо і допомагати, то адресно, конкретним людям і на конкретні потреби. Тому що іноді будь-яка допомога, особливо фінансова, може із допомоги перетворитися для декого в непоганий заробіток. І за це теж вдячності не отримаєш, навпаки на тебе будуть злитися, якщо припинеш допомагати отримувати гроші просто так.
- Знаю, що прозорість та підзвітність в волонтерстві вкрай необхідні. Це механізм, за допомогою якого досягається баланс у будь-якій справі.
- Знаю, що не всі люди можуть та хочуть приймати допомогу ззовні, тому не варто намагатися наздогнати людину і заподіяти їй добро.
- Знаю, що навіть ті люди, з якими працював тривалий проміжок часу в один момент можуть перестати з тобою спілкуватися, заблокувати у соцмережах та під час зустрічі робити вигляд, що перший раз тебе бачать. І так теж буває, в чужу душу не залізеш.
- Знаю, що можна заслуговувати довіру довго і ретельно, але так її і не отримати. В той час, коли вірять людям, які до волонтерства не мають жодного відношення.
- Знаю, що далеко не всі мають бажання допомагати іншим. Особливо, коли фігурує слово "безкоштовно". І начебто надати допомогу людина хоче, але не може через ряд причин. А коли пропонуєш сплатити послуги за власний кошт, то вже причини відмови чудесним чином зникають.
- Знаю, що не тільки загалом суспільство може зневажати, знецінювати працю волонтера, а й друзі і найближчі родичі.
Тобто, негативного досвіду у мене вистачає, місцями навіть більше, ніж хотілося. І саме через нього були етапи, коли я казала сама собі, що з мене вже досить "добрих" справ і більше ніякого альтруїзму.
Хтозна і скільки б тривав мій період тиші у тому, що для мене дуже важливо, якби не люди поряд.
Юлія Цибульська, Инна Бутенко, Надежда Одношевная дякую Вам за неймовірну підтримку, спільну діяльність і бажання досягти неможливого ❤️
«Людяність і доброта – ось дві риси, які ніколи не повинні втомлювати Людину»
#ПочуйТишу #ШтабволонтерівКременчука #ІншаЖінка #блогволонтера #ВідвертопроВолонтерство