....І знову зустріч. Ми зустрілися і зраділи одна одній. Вона відбулася на Арт-алеї біля мистецької палітри, а потім ми пішли до художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна.
В художній галереї нас привітно зустріла пані Ольга та запропонувала огляд художніх полотен, об'єднаних темою "Філософія любові. Утопія Ван Гога". Ми зайшли до зали. Перед нами величезні полотна творчого об'єднання харківських художників малярської формації "Буриме". Картини створені групою людей, які згуртувались для втілення в життя сміливої ідеї: "Cучасний живопис повинен стати цілком самим собою і піднятися до висот, рівним священним вершинам".
Ми переходимо від картини до картини. Ось експонується робота "Слобожанський Ван Гог". Перед нами коло, що вписане у квадрат, який символізує чотири сторони світу, чотири пори року. А саме коло центрує положення світової осі. Синьоблакитне кільце, усіяне золотистими соняшниками, створює грайливу візуальну перекличку з годинником. Коло життя, коло єднання, коло художнього братства. Охоплене цим сонячним кільцем, з полотна вдивляється на нас тривожне обличчя Вінцента ван Гога....
А на наших обличчях і подив, і здивування ,і зацікавленість, і розгубленість. Емоції переповнюють.
Пані Оксану, наприклад, вразили роботи, побудовані на поєднанні начебто несумісного: живопису з дизайном, гуманітарних начал із технічним мисленням. А пані Інна сказала: "Мене вразило те ,що роботи написані художниками старшого покоління". "Я вважала, - продовжує пані Інна, - що полотна написані молодими людьми." Кожну картину можна дивитись знову і знову та знаходити в ній щось нове",- підсумувала вона. Своїми емоціями поділилась і пані Олена. Її здивували кольори та геометричні елементи. Такі яскраві і такі різні, як саме життя. Можливо, і наші стрічечки з відтінком червоного, які пов'язала собі кожна учасниця, добре пасували до розмаїття кольорів на полотнах та приєдналися до філософії любові цих дивовижних художників. Бо ж червоне--то любов...
Пані Оксану, наприклад, вразили роботи, побудовані на поєднанні начебто несумісного: живопису з дизайном, гуманітарних начал із технічним мисленням. А пані Інна сказала: "Мене вразило те ,що роботи написані художниками старшого покоління". "Я вважала, - продовжує пані Інна, - що полотна написані молодими людьми." Кожну картину можна дивитись знову і знову та знаходити в ній щось нове",- підсумувала вона. Своїми емоціями поділилась і пані Олена. Її здивували кольори та геометричні елементи. Такі яскраві і такі різні, як саме життя. Можливо, і наші стрічечки з відтінком червоного, які пов'язала собі кожна учасниця, добре пасували до розмаїття кольорів на полотнах та приєдналися до філософії любові цих дивовижних художників. Бо ж червоне--то любов...
На наших зібраннях ми продовжуємо знайомитися одна з одною. Ось і сьогодні, передаючи по колу такого тендітного дзвоника (до речі, з відтінком червоного) ми згадуємо сімейні цінності, традиції.У кожного вони свої. Коли розповідала пані Ірина про свої традиції, ми подумки перенеслись на Полтавщину, де готували вареники із сиром на пару, а сам вареник був розміром з долоню. Іще пані Ірина почастувала нас незвичайним варенням із пелюсток троянди, а пані Тетяна неймовірною, вишуканою випічкою. Ми всі попросили рецепти. Розчулила нас своєю розповіддю і пані Галина. Як святиню, зберігає вона листа від діда, де він дає мудру настанову дітям жити по совісті. А пані Олена пригадала хорошу сімейну традицію випікання млинців. А ось пані Інна з дитинства пам'ятає, якими гостинними були її батьки. І цю хорошу рису вона несе по життю, передаючи її дітям. Кожен із нас бодай на хвилинку зазирнув у дитинство, згадавши своїх рідних. Та це і символічно. Адже у цей день ми згадуємо своїх рідних. Бо це-поминальна субота.
Насамкінець, уже на вулиці, ми зґуртувались і утворилось коло, як на тій картині, тільки у блакитно-сонячному обрамленні. Коло Всесвіту іншої жінки. І, можливо, знайдуться ще відчайдухи-художники, які перенесуть це на полотно. А назва вже є: "Всесвіт іншої жінки". Ми на мить завмерли у цьому колі Всесвіту, а наші стрічечки з відтінком червоного майоріли на сонці, вигравали кольором любові.
Бо ж червоне-то любов. А точніше - філософія любові...
Бо ж червоне-то любов. А точніше - філософія любові...